Історія церкви с. Цумань (Ківерцівський р-н)

На початку ХХ століття євангельська вістка, що активно сіялася братами-місіонерами, досягла й волинського краю. Але коли саме і через кого першого вона була принесена до Цумані, сьогодні точно сказати неможливо, оскільки вже нема серед нас живих свідків тих подій чи їхніх свідчень. Але імена тих першопроходців, які прийняли Добру звістку, продовжували сіяти Слово Боже та залишили приклад віри для наступних поколінь в селищі пам’ятають. Серед них: Петро Сільвестрович Крук (1899 р.н.), Йосип Степанович Ковальчук (1899 р.н.), Прокоп Дмитрович Крук (1903 р.н.), Петро Сидорович Лебедь (1923 р.н.) — брати були охрещені в 30 роках минулого століття. Пізніше, в 50 роках, долучилися Михайло Трохимович Сивий (1931 р.н.) та Прокіп Федорович Мельник (1928 р.н.). Бог використовував цих братів у Своїй справі для спасіння грішників, вона продовжується й сьогодні через їхніх послідовників.

Коли говорити про зародження євангельської церкви смт. Цумань, то її витоки ще з першої половини минулого століття, і беруть початок з церков таких сіл як Мощаниця та Котів. А історія тісно переплетена з історією церков с. Карпилівка та с. Башлики. Саме в Мощаницю та Котів сходилися на зібрання віруючі з оточуючих сіл: Карпилівка, Башлики, Дубище, а також із Цуманя. Відвідували служіння й у інших селах.

У 1958 р. влада відібрала Дім Молитви у церкви села Мощаниця під школу, а з ним і реєстрацію, то одна частина Мощаницької церкви пішли на зібрання до баптистів в с. Покащів, а інші в селище Цумань до хати Ганни Савівни Януль. Тих, хто перейшли із Мощаниці в Цумань, становило сто двадцять три особи. На служіння пресвітера було обрано Йосипа Ковальчука. Через деякий час отримали реєстрацію, зібрання стали проводити в хаті Ковальчука до 1963 року. Через це йому доводилось терпіти багато утисків та глуму від радянської влади, не раз штрафували, а в якості покарання зняли з роботи коваля й послали замітати центер селища. Про те служіння, що проходили в тісненьких кімнатках, Бог рясно благословляв. Дух Святий через дари в церкві діяв потужно і постійно, проявляючись в різних діях. Ті прості проповіді, які виголошували брати з початковою освітою, а деколи і без неї (по складах читаючи), мали величезний вплив на слухаючих, через пряму дію Духа Святого на їх серця.

В ті дні пророцтва та видіння були частими, а тих хто ревнував про Дух Святий, Бог хрестив з ясною ознакою інших мов у великій силі. Початок пісні переходив у спів на інших мовах. Через це багато гостей приїздили на ті служіння. Тому не дивно, коли спогади про зібрання тих днів у Цумані, почує хтось далеко за межами Волині. Дія Божої благодаті принесла великий плід в збудові церкви, але разом з тим викликала протидію зі сторони світу. Щоб зривати богослужіння, часом під хату Ковальчука зганяли всі наявні в селищі трактори, які гуркотіли під вікнами. А ще, зовсім поруч, на стовпі, чіпляли гучномовець, з якого на всю гучність лунало радянське радіо. Підбурені люди в люті били камінням вікна. Зрештою, влада вирішила забрати у Йосипа Ковальчука й хату, мовляв тобі вона все одно не потрібна, бо ти ж віддав її штундам. Та Бог вступився, але через деякий час, на одне із вечірніх зібрань приїхав уповноважений у справах релігії у Волинській області. Він зайшов нишком до хати, зашився у куток першої кімнати(сіни). Звідти спостерігав за ходом богослужіння так, що й віруючі не знали що то за “гість” є в зібранні. Брати не знали і не бачили, та бачив його Бог і під час зібрання Духом Святим проговорив: “Діти Мої, на зібрання до вас прийшов вовк, але ви його не бійтесь, зла він вам не вчинить.” Всі відразу зрозуміли, що й до чого… По закінченню служіння уповноважений залишив керівництво церкви і сказав: “Під час зібрання, порушень статуту церкви не було, але оскільки влада вимагає, щоб зібрання в районному центрі (до 1966 року селище Цумань було районним центром) було закрите, то ви виберіть будь-яке сусіднє село, а я туди перенесу реєстрацію”.

Брати змушені були шукати вирішення цього питання в молитві перед Богом. Так, община з Цуманя, в яку входили віруючі з Карпилівки, Башликів, Грем’яче, Олика, Дубище, у складі вже 157 чоловік перейшла в Башлики, а пресвітерське служіння було покладене на брата Петра Крука. Це був липень 1963 року. Недільні (денні) та святкові зібрання проходили в селі Башлики в хаті Терентія Федорчука, а на вечірні цуманці продовжували збиратись в себе у хатах: Надії Тарасюк, Ганни Януль, Петра Лебедя, Сергія Ковша, Михайла Сивого, Веніаміна Назарчука та інших. Паралельно, в ті часи, вечорами також збирались ще й в селі Карпилівці.

Коли у 1979 карпилівчани почали проводити всі богослужіння у себе в селі, тоді частина віруючих з Цуманя, які ходили в Башлики пішли до них, а частина лишились при Башлицькій церкві. Так було до весни 1994року.

У травні 1994 року, віруючі з Цуманя вирішили зареєструвати свою помісну церкву. В основу нової громади ввійшли жителі селища, які до того входили у склад Карпилівської (50 осіб) та Башлицької церков (72 особи). Відразу почали клопотатись про місце під будівництво Дому молитви. Через деякий час отримали невеличку земельну ділянку (неповних вісім соток). Це було поруч з будинком диякона,

Олександра Януля, він і прийняв у свій дім, всі служіння на час будівництва Дому молитви. Подолавши усі негаразди будівництво було успішно завершене, а відкриття провели в січні 1996 року. Першим пресвітером обрали Григорія Януля, а з лютого 1997 року це служіння було покладено на Федора Мушку.

Церква зростала стрімко: з 150 членів до 405 (на 2012 р.). Приміщення Дому молитви виявилось затісним, як для богослужінь так і для занять недільної школи (171 дитина). А ріст добробуту християн “підняв” ще й транспортне питання: через розташування і малі розміри ділянки створювалися незручності з парковкою, що викликало нарікання тих, хто мешкав поруч. Брати змушені були знову думати про будівництво. Нова земельна ділянка була дивом. Запропоноване місце знаходиться в самому центрі селища, на території деревообробного комбінату, де колись декотрі з братів відбували повинну за свої погляди. Подолавши перешкоди в оформлені документації, без яких зазвичай не обходиться жодна справа сьогодні, церква розпочала будівництво у червні 2012 року. Хоча об’єм робіт був дуже великим з Божою батьківською турботою на сьогодні це вже історія, з добрими уроками для учасників та спостерігачів, а цуманська церква благословляє Господнє ім’я в гарному Домі молитви за пройдений шлях.

     


Телепередача
дивіться щосуботи
о 18.30,
повтор
у понеділок о 8.00
на "Новій Волині"

Архів


Радіопередача
слухайте щонеділі
о 20.10
на Волинському
обласному радіо

Архів