Історія церкви ХВЄ села Березна Воля

Історія дому молитви та євангельських християн у Березній Волі не зовсім проста. Віруючі з’явилися тут після Другої світової війни. Де вони почули й від кого прийняли вістку спасіння, не відомо. Їх було небагато, кільканадцять душ. У часи Радянського Союзу приєднувалися до сусідніх церков у с. Судче або с. Кухче. До Судче добиратися було дальше, але легше, а до Кухче — ближче, але потрібно було пробратися через болото. Згодом старші віруючі відійшли до Господа, а дві родини — Чілеїв та Заньків — виїхали з села. Саме вихідці з цих родин і профінансували впорядкування дому молитви, який перекупили в назарян.

Назаряни — одна з протестантських течій, у якій хрестять немовлят. Вони розгорнули свою діяльність у Березній Волі на початку 2000 років. Через певні, не зовсім приємні обставини, протрималися в селі недовго. А зведений дім молитви, недоведений до пуття, став майданчиком для волейболу. Микола Чілей, який народився в цьому маленькому поліському селі, а нині — пастор однієї з євангельських церков у Сакраменто, та Микола Вакуліч — пресвітер у с. Кухотська Воля, який тут має родичів, — вирішили, що люди Березної Волі мають мати дім молитви. Їздили до Києва, вели перемовини з суперінтендентом назарян в Україні щодо придбання недобудованого приміщення. Минуло кілька років — і за допомогою місцевої влади договір влітку цього року було укладено. Роботу над упорядженням дому молитви спонсорували родини Чілеїв та Заньків, які проживають у Штатах.

Про церкву