Історія церкви села Будки (Маневицький район)

 

Село, що загубилося серед лісів Маневиччини, не стало забутим у Господа. Ще в далекому 1924 році, гарячого літнього дня до села долинула мелодія християнської пісні. Співали її молоді люди з Лісово, що направлялися в гості до Гната Мельника. На його обійсті й була проведена перша євангелізація. Чимало селян прийшло послухати штундівських пісень. Через трохи часу лісовська молодь знову завітала. Співали, молились, читали Слово Боже. В кінці такого спілкування кілька людей віддались на служіння Господу. Згодом провели в сусідньому Вовчицьку водне хрещення. Будчани приєдналися до євангельської церкви. Почали регулярно проводити в селі зібрання. Керуючим обрали Зиновія Ліщука.

В 1927 році будецькі віруючі пережили особливу Господню благодать і благословення. Християни отримали дар Святого Духа з ознакою інших мов та дар пророцтва. До церкви почали долучатися люди. В хаті Дмитра Мартинюка, у якій проходили служіння, стало тісно. Тому в 1928 році вирішили будувати дім молитви. Завзяттям і жертовністю будчани були багаті. І тому вже в 1930 році у Страсний четвер було проведено перше богослужіння в новому приміщенні.

У 1929 році будецька церква ввійшла в союз ХВЄ. З допомогою працівників об'єднання в Будках організували хор, який проводив євангелізацію в навколишніх селах, хоч не всюди «штундистів» приймали привітно. Євангелізацією служили і весілля. Церква збудовувалась кількісно і зростала духовно. В 1936 році відбулось на Стирі в селі Підцаревичі пам'ятне для багатьох водне хрещення. Служили на цій священнодії благословенні євангеліисти Артур Берггольц та Іван Зуб-Золотарьов. Увійшли в заповіт Господа п'ятдесят чотири людини. Роса благодаті рясно перебувала на церкві.

Але після затишку приходить буря. Нагрянула вона й на будецьку церкву в 1940 році, коли пресвітер Зіновій Ліщук залишив її та служіння, відійшовши в світ. А ще війна, що чорною хмарою рішуче насувала з Заходу. Багато віруючих ослабли духовно, завмирали перед невідомістю завтрашнього дня, що ніс холод і злидні. Пастором віряни обрали Сергія Віннічука. Але вже в 1944 році його заарештували. Когось з віруючих забрали на фронт, а тих, хто відмовився брати зброю в руки, позбавили волі. Через це багато братів опинилося в таборах Сухобезводної. Керівництво церквою змушений був узяти на себе Дмитро Мартинюк.

У 1947 році обрали Федора Чернюка на служіння пастора. За спогадами, за керівництва церквою цим братом віруючі втратили дім молитви. Знову стали збиратися по хатах. Служіння стали проводити в домі Сергія Мельника. До будківської церкви були приєднанні віруючі з інших сіл (з Кукол, Кам'янухи та Лісово). Початок п'ятдесятих років став для церкви духовним підйомом. Бувало, що водне хрещення проводили два рази на рік. Коли в хаті Сергія Мельника стало зовсім тісно, то двері свого будинку для зібрань відкрив Трохим Мельник. У цей (1953 р.) час Федір Чернюк виїжджає на Дніпропетровщину. Знову церква лишається без служителя. Керівництво нею змушений взяти Дмитро Мартинюк. Через те, що служіння йому вже було не під силу, пресвітером настановили його сина Петра (1958 р.). На початку шістдесятих Церква знову не має, де збиратися. У цей час допомогли побудувати хату Антоніні Андрусик, яка й стала домом молитви (неушкоджена стоїть до наших днів). Згодом і тут стає тісно.

В селі жила бідна багатодітна сім'я. Чоловік і жінка були хворими, а через це полагодити дах, а тим більше звести новий будинок у них не було сил. Коли віруючі запропонували допомогу – вони відмовилися, бо були православними. Але коли дійшли до краю, хата просто завалювалася, то погодились, ще й частину хати відвели під дім молитви. У 1969 році в цьому домі було проведене перше богослужіння, на ньому господиня віддала своє серце Богові.

У 1983 віруючі знову вирішили будувати дім молитви. Бо в хаті сестри Ярини стало дуже тісно. Щоб не ви­кликати підозри будували на ім'я Феодосія Мартинюка. Цей будинок також був наповнений, бо разом з віруючими з сусідніх сіл церква нараховувала більше двохсот членів.

Церква зростала і переживала благословення. Зцілялись хворі, запеклі серцем навертались до Господа.
А коли прийшла свобода віросповідання, віруючі стали збиратися і будувати доми молитви в навколишніх селах. У 2000 році будківцька церква також почала будівництво сучасного дому молитви, а через чотири роки він був посвячений на служіння Господу. Тепер церква нараховує сто чотирнадцять членів, а з тими церквами, які вийшли від неї – біля п'ятисот. Служіння пресвітера в Будках виконує Володимир Ярута, на яке був обраний в 2005 році. З цієї церкви вийшло багато місіонерів і служителів.

Дивитися в новинах:
Святкування 90-річчя церкви


     


Телепередача
дивіться щосуботи
о 18.30,
повтор
у понеділок о 8.00
на "Новій Волині"

Архів


Радіопередача
слухайте щонеділі
о 20.10
на Волинському
обласному радіо

Архів