Будуймо свій дім любов’ю

1 жовтня 2016 р. двері Церкви Христа-Спасителя в Луцьку гостинно відчинилися для християнок Волині. Близько 700 жінок прибули на обласну конференцію, щоб поспілкуватися й збагатитися Божими настановами для життя й праці.

Відкрив конференцію єпископ Волині Михайло Близнюк, звернувшись до жінок зі словом привітання. Він вказав на те, що час Господнього приходу близький, і потрібно готувати себе до зустрічі з Ним, дивитись на все Божими очима, дорожити своїм спасінням і шукати найперше того, що вічне, не прив’язуючи своє серце до земного.

Старійшина церкви єпископ Степан Веремчук також привітав жінок, побажавши їм «теплої течії Духа Святого», а також бути мудрими, будувати свій дім, черпаючи сили з Божого джерела життя, натхнення й мудрості.

Відповідальна за жіноче служіння в області Катерина Мацик оголосила тему конференції — «Звідки ти прийшла і куди йдеш?» — і представила гостей: Надію Комендант та Світлану Каленик, які служили сестрам Словом Божим та практичними настановами з власного життя.

Групи сестер (В. Сподар, А. Момот, В. Мельник та І. Іванюк, А. Величко, Д. Волощук) дарували сестрам чудові пісні, які піднімали дух і створювали особливу атмосферу.

Світлана Каленик, відповідальна за жіноче служіння в Києві та Київській області, звернулася до жінок словами пророка Єремії, радячи «поставити дороговкази на своїй дорозі» та знаки, які вказуватимуть нам правильний шлях у житті, а також наголосила, що наш орієнтир — Христос. Сестра вказала на важливість духовної їжі, яку повинна подавати матір своїм дітям у домі, адже «не хлібом єдиним живе людина». Мати, дружина, будуючи свій дім, виборює щоденно благословення для своєї сім’ї, як це робив Яків, коли боровся з Богом. Адже життя — це боротьба.

Заступник єпископа області М.Й. Лотоцький звершив молитву за сестер, за те, щоб вони були мудрими будівничими свого дому.

Надія Комендант свій виступ почала із зауваження, що вона не торкатиметься богословських тем, але поділиться з молодшими сестрами своїм життєвим досвідом дружини служителя, матері, свекрухи, тещі. «Я не якась особлива, — сказала вона, — я така ж, як і всі, слабка й недосконала, але, пройшовши нелегкий життєвий шлях, хочу поділитись тим, чому навчив мене сильний досконалий Бог».

В основу своєї розповіді сестра поклала біблійний сюжет про стосунки Сари та її служанки Агар. «Ми часто не вміємо будувати стосунків у своїх сім’ях, не хочемо зрозуміти іншого, боїмось принизити своє «я», не хочемо міняти свій характер, а хочемо змінити когось. Ми часто не задумуємося над тим, що Бог в кожній ситуації щось хоче сказати нам. Тому перш за все звертаймося до Нього й не поспішаймо своєю мудрістю вирішувати свої проблеми, як це зробила Сара, порадивши чоловікові отримати спадкоємця від своєї невільниці Агар. Коли ми біжимо попереду Господа, то чинимо нерозумно, бо не знаємо, чим це може закінчитися для нас. Агар побачивши, що завагітніла, «стала легковажити господиню свою». А та у свою чергу «гнобила її». Стосунки в сім’ї порушилися. Це часто трапляється в наших сім’ях у стосунках між свекрухою та невісткою. Але Сара, як господиня, не хотіла визнати своєї провини, хоч сама була винна в тому, що сталося». Так часто нам не вистачає мудрості визнати свою неправоту, попросити пробачення, навпаки — ми хочемо показати свою владу.

Агар тікає від своєї господині й опиняється в пустелі. Коли ми робимо різкі повороти в своєму житті без Бога, ми опиняємося в пустелі. «У моєму житті була така пустеля: захворів мій чоловік, у цей же час син попав в ДТП і перебував у дуже важкому стані, а в доньки після родів почалося зараження крові й вона була при смерті. Я металася між чоловіком, сином і донькою й не могла нічим зарадити. Ми не можемо змінити обставин, але ми маємо Бога, Який усе може. Я пішла в молитовну кімнату й волала до Нього: «Боже, де Ти? Чому стільки гіркоти?» І тут я побачила три жінки під хрестом. Бог запитав мене: «З якою ти хотіла б помінятися?» Тоді я сказала: «Боже, нехай буде воля Твоя!» Коли я віддала все Богові, стан доньки покращився, син опритомнів, чоловікові стало легше, а через деякий час все стало на свої місця. Наш Бог всемогутній та сильний».

Сестра Надія наводила багато прикладів, як Бог змінював її характер, як учив смиренню в стосунках із невісткою, яка зверхньо ставилась до свекрухи. «Бог давав мені силу й мудрість, щоб будувати свій дім, а не руйнувати, адже наші докори й повчання не будують, будує любов», — підкреслила вона.

Ким,чим ми є у своєму домі? Мудрою Авігаїл, благословенням, «утіхою очей», чи «ринвою, з якої вода тече завжди»? Даймо відповідь кожен собі.

«Дружина служителя — це нелегке служіння, яке я виконую вже 47 років, — сказала Надія Комендант. — Моя мама також була дружиною служителя. Вона пройшла нелегкий шлях і навчила нас все довіряти Богові, Який робив великі чудеса в нашому житті. Вона до кінця своїх днів служила Господу. Коли вже не могла нічого робити, в’язала шкарпетки для стареньких людей у притулку. «Якщо жити, то для Господа. Нехай зігріє когось моє тепло, їм же там так одиноко», — казала мама й молилася за всіх. Моє життя — це продовження її шляху. Я ніколи не думала, що буду дружиною служителя, але наші плани — не Божі плани. Я планувала все по-іншому. Коли Бог зруйнував мої задуми на одруження, я не хотіла виходити більше заміж. Але прийшов той, хто сказав: «Коли я молився, Бог показав, що ти будеш мені в поміч. Подумай і через тиждень дай відповідь». І ось ми вже 48 років разом. Я не раз запитувала Бога, чому Він довірив мені нести тягарі чоловіка-служителя. Моє життя нелегке, як і життя кожного християнина, але в усіх випробуваннях Бог завжди приходить на допомогу, ніколи не запізнюючись».

Показати Бога, Який усе може, навчити дітей, онуків довіряти Йому всім серцем — завдання кожної матері, бабусі. Адже наша віра передається їм, коли вони бачать наше життя. Сестра Надія поділилася, як вона виховує в онуків любов і довіру до Бога, любов до ближнього. «Я виховую своїх онуків любов’ю. Дисципліна — це добре, але коли вона переходить всякі межі, це недопустимо. Дисципліна показує те, що в нас всередині, а любов виховує. Якось мій онук, якому два з половиною роки, попросив мене піти погуляти, але я сказала, що зараз молитимуся за стареньку хвору сестру. Онук, як не дивно, зрозумів і попросив, щоб разом зі мною молитися за цю бабусю. Я була вражена, як щиро мала дитина може молитися й просити Бога за ближнього. Коли інший мій онук закінчив навчання і його ніхто не хотів брати на роботу, ми також молилися з ним. Але минув тиждень — і нічого не змінилося, тоді йому сказала: «Я поведу тебе далі у вірі. Ми не будемо цього тижня просити, а лише дякуватимемо Богові за все». Онук згодився. Але знову нічого не змінилося. «Що ж, підемо далі, онучку». І ми знову дякували. Ще не скінчився тиждень, як мій онук із великою радістю сповістив мені, що йому запропонували таке місце, про яке він навіть мріяти не міг».

Сестра Надія закінчила свою розповідь словами євангеліста Матвія (7:24-27) й закликала жінок будувати свій дім на камені, який є Христос. Тоді нам не страшні ніякі бурі, ми пройдемо через вогонь — і він не обпалить нас, через води — і вони не потоплять нас. Тоді наш дім міцно стоятиме, тому що Христос — наша надія!

Конференція закінчилась щирою молитвою сестер за те, щоб бути мудрими будівниками свого дому, бути в єдності з Богом, дотримуватися Його заповідей, любити так, як Він любить, і все робити з любов’ю до Нього та свого ближнього.

Я мала змогу півгодини спілкуватися з сестрою Надією Комендант перед конференцією. Найбільше вразила її простота, щирість, відвертість. Лікар за фахом, вона пройшла курс не одного життєвого університету, навчаючись у Христа мудрості, смирення, любові, милості. Знаючи, що Надія полюбляє носити капелюшки, запитала її, чому вона змінила свій імідж. Вона відповіла: «Не хочу нікому зробити боляче!»

А як ми? Чи відчуваємо душу ближнього? Чи не робимо своїми категоричними словами й своїм ставленням до людей боляче їм? Чи даємо собі звіт, «звідки прийшли й куди йдемо»? Подумаймо над цим.

Лідія ВУДВУД

     


Телепередача
дивіться щосуботи
о 18.30,
повтор
у понеділок о 8.00
на "Новій Волині"

Архів


Радіопередача
слухайте щонеділі
о 20.10
на Волинському
обласному радіо

Архів