Дитячі табори на Волині

10.11.2021. Наша праця в с. Лежниця продовжується. Стараємося робити все, що в наших силах. Особливу увагу приділяємо дітям. Щосуботи малеча спішить до клубу «Крона». Назвали саме так — з вірою, що зараз ми сіємо в землю маленьке зерно, але з нього виросте велике дерево, під кроною якого знайдуть відпочинок і затишок птахи. Діти полюбляють ці зустрічі. Зазвичай приїжджаємо заздалегідь, то навіть за 40 хвилин до початку вони вже чекають нас на вулиці. Виходимо і в першу чергу обіймаємо їх — за чотири місяці ми стали дуже близькі.

Щосуботи о сьомій вечора ми збираємося на молитву. Приходять 6-8 чоловік, які працюють у клубі, молимося за дітей, за їхніх батьків, за село, за недільне богослужіння — і бачимо результат. Спочатку ми думали, що кількість дітей з часом зменшиться, але навпаки — їх потроху стає більше.

Наталя (вчитель недільної школи) докладає багато зусиль, щоб біблійні уроки були цікавими, готує різну наочність, малюнки… Запрошуємо молодь з інших церков, щоб допомагали проводити рукоділля. На одному з занять виготовляли мило — це був приємний подарунок для мам.

Нещодавно запрацював ще й кулінарний гурток. Діти вчилися робити вареники — з вишнями, сиром, яблуками. Це було справжнє свято для них. Гурток проводить молодий брат, який працював шеф-кухарем у кафе в Польщі. Він купив за власні кошти фартушки, шапочки і нарукавники для всіх дітей. Діти з радістю вдягалися і були вражені, як гарно все для них приготували. Усього було 18 дітей різного віку.

Не обійшлося й без пригоди, але в цьому ми теж побачили Божу руку. Один хлопчик забув свій годинник, треба було повернути, але ми не знали, де він живе. Наталя ходила від хати до хати — і познайомилася з багатьма людьми, батьками дітей, які ходять на клуб. Вони дякували за працю й обмінялися номерами телефонів. Тепер можемо з ними спілкуватися.

Це служіння приносить нам радість і велику надію, що діти і їхні батьки пізнають Бога.

Ігор Стельмах, Волинь

* * *

Протягом літа ми з нашою молоддю провели 29 таборів в різних селах і містечках України, які відвідало 2394 дитини. У цих таборах було задіяно 160 чоловік молоді. Найбільший табір був у с. Тучин Рівненської області, прийшло 270 дітей. Слава Богу, що в такий непростий час була можливість провести так багато таборів. Оскільки молодь, яка проводила табори, досить юна, то праця координаторів додатково спрямовувалася на служіння для команди. Дехто з молоді після таборів почав проводити недільні школи. У вечірній час в багатьох таборах проводили підліткові та молодіжні зустрічі.

У вересні в деяких селах ми проводили післятабірні зустрічі, які називалися «День подяки». На ці зустрічі приходили і діти, і батьки. Після євангелізації усі разом пили гарячий чай із солодощами. У декількох селах такі зустрічі стали початком недільної школи. Дякуємо Богу за відкриті двері для благовістя, за те, що Він запалює вогник любові в дитячих серцях.

Після табору в селі Гать ми відновили недільну школу, до цієї праці долучилися вихованці моєї підліткової групи. Для мене це велика радість — бачити їх у служінні. В останній день євангелізації приїхали «діти», які у свій час ходили в недільну школу, а тепер одружилися і мають вже своїх дітей. Була гарна нагода поспілкуватися. Тепер в недільну школу щонеділі приходять 10-20 учнів. 24 жовтня проводили Свято подяки, розробили програму, діти підготували вірші, сценку та пісні для запрошених батьків. Після свята мали чаювання.

Продовжуємо працю в дитячому відділенні психіатричної лікарні. Але зараз у зв’язку з посиленням карантину нам лише дозволяють принести дітям їжу.

Із жовтня розпочалося навчання для підлітків. Багато дітей, які ходять на підліткове, далі перейдуть у молодь. Якось по-особливому переживаю за них, молюся, щоб усі лишилися вірними Богу. Приємно, що частина підлітків вже задіяні в якомусь служінні: хтось став вести недільну школу, хтось — проповідувати, хтось — брати участь у медіаслужінні. Дякую Богу, що ще на землі можу бачити плоди праці.

Ірина Рузак, Волинська область

Газета "Голос надії", 11,2021