Статті

 

 

Благодійні обіди. Результат милосердя

Дехто з теперішніх волонтерів у минулому й самі були безпритульними. Пропонуємо вашій увазі розповідь Романа Дмитрука, яка доводить, що допомогти бездомним людям — можливо!


 

Дорога вибраних

Марія Міщук народилася в місті Сарни, на Ріненщині. Про те, що тоді були часи не найкращі, знають усі, хто застав «радянський рай» на землі. Батька не було, а матір змушена була часто виїжджати на сезонні роботи. На тринадцятому році життя страшна хвороба — туберкульоз — зробила дівчинку приреченою. Лікування в Сарнах, потім у Рівному, а згодом і Одесі не дало ніяких результатів. Безсилля і кашель із кров’ю пригнічували й забирали маленьку віру в те, що колись здоров’я може повернутися. Тому не дивно, що коли Марію привезли на молитву до сестри Фені, в Дубно, вона стала просити в Бога смерті. Та не такою була Господня воля. На тій же молитві дівчина отримала зцілення, а ще обітницю через пророче слово, що буде служити Божому народу


 

Сій слово — і живи з любов’ю

«А з Іссахарових синів, що мали розуміння часу, щоб знати, що (і коли) буде робити Ізраїль, їх голів було двісті, а всі їхні брати робили за їхнім наказом» (1 Хр. 12:32).Цей вірш на фоні нинішніх подій нещодавно якось по-особливому прозвучав у моєму серці. Тому я хочу поділитися з вами трьома думками, які відкрилися мені з цього тексту.


 

В очікуванні чуда

Опубліковано 21.10.2015
Ми часто приділяємо увагу свідченням людей, які жили в гріху, були наркоманами, злочинцями. І це насправді велика слава Божа, що Він спасає таких людей і змінює їхнє життя. Але свідчення людей, які виросли в християнських сім’ях і щиро пізнали Бога та вірно служать Йому, є сильнішими або, хоча б, не менш сильними. Бог проявляє Свою славу через їхню вірність. Саме про це нинішня розмова зі Світланою Куксою, внучкою відомого багатьом християнам служителя Божого Григорія Філімончука або, як його називали в народі, Гриця Хопнівського.


 

Чи не «скучно» молодим людям в церкві?

Опубліковано 21.10.2015
Напевно, багатьом молодим людям — членам євангельської церкви доводилося чути на свою адресу слова співчуття за втрату молодості та непізнані насолоди світського життя. Ще навчаючись, я, як і багато хто з вас, чула від одногрупників заклики-пропозиції влитися в насичене життя студентства, яке згодом оберталося сльозами, а то й «проваленими» сесіями та поламаними долями. А коли стала працювати, то один із колег сказав, що йому дуже шкода мене, «бо мало того, що мені багато що заборонено, багато чого не спробую, то ще й ходити кожного дня потрібно, тратячи свій вільний час».

     


Телепередача
дивіться щосуботи
о 18.30,
повтор
у понеділок о 8.00
на "Новій Волині"

Архів


Радіопередача
слухайте щонеділі
о 20.10
на Волинському
обласному радіо

Архів