Церква м. Горохів


З історії церкви та будівництва дому молитви

Перші згадки про віруючих-пятидесятників з`явилися у 1935 році. Пресвітером в цей час був Агріпінін Олександр, його замісником — Краснецький Семен, дияконом — Маслечко Трохим з села Маркович. У воєнні та післявоєнні роки життя християн ускладнилося.

У 60-х роках минулого століття в Горохові оселилися сім`ї віруючих — Шелестів, Стадницьких, Осіповичів, Данилюків та ін., у зв`язку з чим відбувся новий виток розвитку християнства у районному центрі.

Як самостійна громада горохівська церква ХВЄ була започаткована у часи Перебудови у 1988 році. 7 липня у приватному будинку подружжя Анатолія та Надії Данилюків відбулося перше богослужіння. На той час церква налічувала уже 86 членів, тому проблема приміщення для зібрань стояла досить гостро.

У грудні цього ж року молода громада придбала земельну ділянку для майбутнього дому молитви по вулиці Коцюбинського, 23. У наступному році, у квітні, подали заяву на реєстрацію цієї ділянки, але отримали відмову. Довелося реєструвати на приватну особу, а згодом, коли державна політика щодо віруючих змінилася, перереєстрували на церковну громаду.

7 лютого 1990 року розпочалися роботи на місці майбутнього храму: викопали котлован. Будівництво йшло швидко, хоча влада і робила спроби завадити роботі.

На той час пресвітерське служіння ніс Ярослав Мельничук, дияконське — Микола Сірук та Сергій Стадницький. У цьому ж році обрали ще двох дияконів: Петра Синюка та Михайла Суся.

А 8 вересня 1991р. відбулося урочисте відкриття дому молитви. Церква зросла і згодом назріла потреба в утворенні нових церков у навколишніх селах. Спочатку це були дочірні церкви, а згодом окремі самостійні громади з власними домами молитви. Це церкви у селах Конюхи, Підбереззя, Холонів, Печихвости і Мирків. Допомагала церква і у становленні церков у селах Пустомити і Лобачівка, де служителями стали місцеві брати.

Церква росла кількісно, з’являлися нові служителі та нові напрямки служіння. 6 лютого 2005 року Ярослав Мельничук за станом здоров’я залишив служіння пресвітера, передавши його Миколі Сіруку. Другим пресвітером церкви був обраний Михайло Сусь. З 22 грудня 2013 року пресвітерське служіння несе Микола Вакуліч, а 22 грудня 2019 року другим пресвітером церкви обраний Віталій Рощина. Ярослав Тихонович Мельничук відійшов у вічність у липні 2007 року.

З часом приміщення дому молитви уже не вміщало присутніх, тому у 2017 році церква розпочала будівництво додаткового приміщення. І вже у травні 2020 року основний зал за рахунок прибудови збільшився майже удвічі.

На сьогоднішній день церква налічує 299 членів. Вона бере активну участь у духовному служінні обласного об’єднання та у громадському житті міста. У церкві служать дитячий, молодіжний та центральний хори, 4 музичних гурти. А духовий оркестр під керуванням Віктора Назарчука відомий далеко за межами Волинської області. У недільній школі навчається більше 100 дітей. Активно діють підліткове, молодіжне, сімейне, соціальне, місіонерське служіння. На базі церкви відкритий філіал Львівської Богословської Семінарії, на якому навчається 20 студентів.

Про церкву