Що таке дружба та з ким її мати

28 листопада 2015 р. відбулася конференція християнської молоді Волині, що зібрала понад півтори тисячі учасників. Проходив захід у «Церкві Христа-Спасителя» в місті Луцьку. Його гаслом стали слова «Набувайте друзів собі…» (Лк.16:9). Тобто конференція була присвячена нашим стосункам, зокрема різним аспектам дружби: між людьми, між людиною та Богом, між особами протилежної статі. Молоді люди могли почути, як Боже слово реагує на наші взаємини, із ким їх мати та чи Богу все одно, із ким ми маємо тісні стосунки.

Ця конференція відрізнялася від інших. Тому що на попередні молодіжні заходи запрошувалися ведучі та відомі вчителі-богослови. Цього ж разу конференцію вели місцеві брати. Про дружбу взагалі як явище, про її умови й кого ми можемо вважати другом навчав завідувач відділу молоді Волинського об’єднання ЦХВЄ Ігор Панфілов. Тему «Дружба між хлопцем і дівчиною» виклав служитель церкви, яка приймала делегатів, Петро Мельник. Семінар «Дружба зі світом – ворожнеча проти Бога» читав Петро Карпович, служитель церкви села Седлище. А післяобідньої пори присутні мали змогу послухати виклад теми «Дружба з Богом», її підготував Володимир Грицак, служитель церкви «Свята Трійця» з міста Нововолинська. Між семінарами можна було почути християнські пісні у виконанні Рівненського студентського хору та гуртів церкви «Віфанія» м. Луцька й смт Маневич.

Піднята тема виявилась дуже цікавою для молоді, а особливо для людей до двадцяти. Про це ми можемо судити не лише з переповненого залу, а й з питань, що отримали служителі. Простежується відмінність цієї конференції і в тому, що запитання, яких, як завжди, було дуже багато, мали відвертий характер «сповіді». Чи це семінари зробили свою роботу – зачепили болюче місце, чи молодь стала більш відкритою й щирою – відповідь можуть дати «автори» записок. З тих же «записок» ми бачимо, що є молоді люди, яких цікавить не тільки, що можна чи не можна, а й глибокі духовні істини та теологічні питання.

Дружба – це одна з тем, які називають «одвічними», бо тривожать людство з початків його існування. Вибір друзів належить до тих важливих виборів, що мають вплив і роблять свій відбиток на все наше життя. У Божому Слові поняття дружби передається грецьким іменником «філіа» і дієсловом «філе», що означає «дорожити» (кимось), маючи на увазі «теплоту, близькість і прихильність».

Ігор Панфілов у своєму виступі наголосив, що першою умовою для міцної дружби буде жертовність, другою – щирість, третьою – заступництво, четвертою – взаємопідтримка й допомога, п’ятою – вірність. А от завадити дружбі легко можуть плітки, нечесність, корисливість, підступ, непрощення, егоїзм, заздрість, недовіра. Біблія навчає не тільки дружби, а й застерігає, з ким не слід мати щось спільне: з невіруючими (Пр.13:20, Пс.118:63), з насмішниками (Пс.1:1), з гнівливими (Пр.22:24-25).

Петро Мельник наголосив, щоб мати благословенне сімейне життя, потрібно керуватися не поглядом очей, не своїми почуттями, а волею Божою. Застеріг молодь не кидатися з головою у вир почуттів, бо не вся «любов» від Бога, а під личиною «любові» може ховатися ворог душі людської. Також закликав молодих людей не чекати «принців і принцес», а придивитися до тих, хто поряд, бо Бог завжди дає відповідно (1М. 2:18). Петро Трохимович навів для молоді багато прикладів з власного життя та досвіду служителя.

Петро Карпович наголосив, що «дружба зі світом – ворожнеча проти Бога» (Як.4:4, Юди 1:4). Спроба чогось недоброго лише раз може потягти за собою ланцюжок справ, що витягнуть нас із церкви, але затягнуть в ад. Ознакою того, що ми в світі, є опоганення тіла та обертання Божої благодаті на розпусту.

Володимир Грицак сказав, що вибір дружби з Богом чи дияволом стоїть перед кожною людиною без винятку. Умовою дружніх стосунків із Господом є не лише жертовність і вірність, а й святість. Дружба з Христом втрачається, коли втрачаємо святість. Тому для християнина, який не просто знає, що є Бог, а вірить Йому і Його словам, першим і найкращим другом завжди і за всяких обставин буде Христос.
Закінчив конференцію Михайло Близнюк, голова Волинського об’єднання ЦХВЄУ. У своїй проповіді він закликав будувати стосунки на духовних цінностях, бо дружба, що базується на душевних чи тілесних цінностях, одного разу потерпить крах, а сторони стануть нещасними. Щастя в нашому житті залежить від того, наскільки ми близько з Богом і виконуємо Його волю.

Отож, для того, щоб мати багато друзів, потрібно будувати свої відносини на безкорисливості. А друга можна відрізнити від лицеміра по тому, що про наші помилки він казатиме нам в очі, а про наші добрі сторони – іншим. Тому-то можна зробити висновок, що християни мають найбільшу розкіш на землі – спілкуватися зі своїм другом Ісусом через Його слово і молитву. Христос – друг, який вірний навіть тоді, коли ми невірні. Друг, який не посміється над нашим болем, не розповість наших таємниць іншим, не дорікне нам у наших проступках…