Війна без зброї, або як воювати християнам?

«Роблячи добро, не будемо сумувати…» (Гал.6:9).

У ці дні війни християни віри євангельської також воюють зі злом, яке прийшло на нашу землю. Так, без зброї, але на передовій із перших днів. Як? В народі це називають просто — волонтерство. Щоб побачити, як волонтерять християни, можна, для прикладу, відвідати церкву «Спасіння», що в с. Підгайці, на вулиці Дубнівська, 1в. Там, особливо в підвальному приміщенні, людно й гамірно цілодобово. Бо дім молитви став перевалочним пунктом уже більше ніж для п’ятисот евакуйованих людей із гарячих точок України. А тих, хто постраждав, щодня привозять — у середньому по шістдесят людей. Їх доставляють до різних євангельських церков Волині, де їм щиро служать чим тільки можуть в ім’я Ісуса Христа.

«Завдання християнина — це, в першу чергу, служити людям. Ідея цього служіння в нашій церкві не нова. Ще в 2014 році, коли це вперше сталося на сході України, ми евакуйовували людей. Є потреба і можливість робити добро — і ми як християни стараємося це робити», — каже пастор церкви «Спасіння» Микола Климчук.

«Перша точка, куди ми відправилися цього разу — це Київ і Київщина. Там брати по місцевих церквах організовували людей, а ми вже з Києва перевозили їх сюди», — розповідає координатор волонтерського служіння в області Олександр Князєв.

У перший день була одна поїздка. Їхав бус просто за людьми без гуманітарної допомоги. На сьогодні вже працює десять машин, по два водії в кожній. Туди везуть допомогу: продукти, засоби гігієни та медикаменти. У зворотному напрямку — ці автобуси заповнені людьми: дорослими та дітьми, часом дітьми з особливими потребами, які змушені залишати свої укриття й шукати затишку в Західних областях або за кордоном. На початках везли на схід і одяг, але на сьогодні волонтери вважають, що везти його в гарячі точки не доцільно. Потрібні речі евакуйованим дають вже тут, у церкві. Адже часто люди приїжджають, рятуючись від обстрілів та бомбардувань без змінного одягу, тобто в тому, у чому їх застала небезпека.

Допомога на тому, щоб привезти людей до церкви, нагодувати, заспокоїти та помолитися з ними — не завершується. Тим, хто бажає залишитися в Україні, у регіонах, де значно спокійніше (дуже часто це Закарпаття) підшукують житло. Християни часто пропонують свої будинки, переважно безкоштовно або з платою за комунальні послуги. Частина прибулих їде до родичів, а ще чимало евакуйованих прямує в інші країни. «Є люди настільки налякані, що навіть не виходять із автобуса, чекають, аби швидше доправили їх до кордону», — розповідає Олександр. Країни, до яких найчастіше відправляють людей — Німеччина, Польща, Чехія. Для пошуку місця проживання особам, що евакуйовані з зони безпосередніх воєнних дій, при церкві працює кол-центр. Працівники центру ведуть статистику, допомагають знайти житло, оформити документи, організовують перевезення гуманітарної допомоги по Україні та ввезення її з-за кордону.

Забезпечують добирання до нового місця перебування, нікого не залишають напризволяще. Було таке, що жінка з десятьма дітьми хотіла добратися до Німеччини своїм транспортом. Вона навіть не підозрювала, що потрібно ремонтувати її авто. Але брати перед тим, як вона мала вирушити, вирішили відправити автомобіль жінки на сервіс. І це було рішення від Бога, бо до місця призначення вона точно не доїхала б. У цій та десятках схожих ситуацій можна простежити, наскільки Господь через своїх дітей піклується про тих, хто постраждав.

Люди, які мають проблеми зі здоров’м, можуть отримати невідкладну медичну допомогу, якщо це не операційне втручання, лікування може тривати до трьох днів. Заспокійливі, препарати від тиску та інші ліки можуть отримати не тільки біженці, а й місцеві жителі. Тут завжди можуть вам поміряти тиск, полікувати зуб, який розболівся, надати інші лікарські послуги, але не поставити цирконієву коронку, тому що навколо війна і є потреби першорядні, а є й другорядні. Тому пацієнтам потрібно це розуміти. Надає медичну допомогу, знову ж таки на волонтерських засадах, Християнська медична спілка. Організаторами цього стали Оксана Климчук та Юрій Польчин, які є членами церкви «Спасіння». На сьогодні до цього проекту долучилися інші медичні працівники — і чергування відбувається цілодобово.

Володимир Кірпічов, відповідальний у ВОЦХВЄ за розподіл та доставку гуманітарних вантажів, поділився інформацією щодо роботи християн у цьому напрямку. За його словами, на сьогодні вже відправлено біля двохсот машин із вантажем від 1,5 т до 4т. Допомогу надають не лише наші Волинські церкви, але вона надходить й із зарубіжжя — країн Європи та Америки. Описувати вдячність отримувачів чи щирість тих, хто дає або жертвує, не бачу потреби, бо кожен із нас із цими емоціями стикався протягом цих днів війни не один раз. Хай нотуються вони в небесній канцелярії.

В евакуації та організації доставки допомоги задіяні й інші церкви Луцького, Володимир-Волинського, Ковельського, Камінь-Каширського районів. Я для прикладу привела церкву «Спасіння», у якій ця робота налагоджена на досить високому рівні. Вони змогла до своєї команди долучити інші громадські організації та християн із інших євангельських церков не тільки Луцька й Луцького регіону, а й з-за кордону. Ще з допомогою членів цієї церкви білборди в Луцьку з лайливими словами були замінені на християнські гасла й заклики молитися за мир в Україні.

Отож, якщо у вас виникають питання щодо організації евакуації, потрібні поради, ви чи ваша церковна громада бажає прийняти потерпілих, звертайтеся до координатора при ВОЦХВЄ Олександра Князєва за номером телефону: +380673340848.

А якщо у вас виникло бажання допомогти, ви можете приготувати смаколики, які не швидко псуються, пожертвувати гроші, продукти, засоби гігієни, предмети першої необхідності, ваша церква зібрала вантаж, а ви не знаєте куди та як відправити — звертайтеся до відповідального за цю справу при ВОЦХВЄ Володимира Кірпічова за номером телефону: +380954738820.

Інна МЕЛЬНИК